НАША МЕТА І ЗАВДАННЯ

Громадська організація "Кам'янка-Бузька районна асоціація інвалідів" є неприбутковою громадською організацією інвалідів, яка об'єднує інвалідів,

що проживають на території Кам'янка-Бузького

району на основі спільних інтересів для реалізації мети та завдань,передбачених Статутом організації.

Організація діє на засадах добровільності, самоврядності, рівності

перед законом, відсутності майнового інтересу своїх членів,

прозорості, відкритості та публічності.

 

ГО "Кам'янка-Бузька районна асоціація інвалідів" діє відповідно

до Конституції України, Закону України "Про громадські об'єднання",

чинного законодавства України, ратифікованих Верховною Радою

України, Конвенцій ООН про права інвалідів, міжнародних угод

і цього Статуту на користь духовного і культурного збагачення,

реабілітації здоров'я, повернення до активного життя і праці,

економічної незалежності інвалідів.

 

ГО "Кам'янка-Бузька районна асоціація інвалідів" є нейтральною в релігійному і політичному відношенні організацією і самостійно визначає форми і методи взаємин з політичними партіями 

та іншими громадськими об'єднаннями.

 

Головною метою ГО "Кам'янка-Бузька районна асоціація інвалідів" є всебічна допомога інвалідам

у реалізації їх прав і законних інтересів у всіх сферах життя і побуту та інших спільних інтересів

своїх членів.

АДАПТАЦІЯ ІНВАЛІДІВ У СУСПІЛЬСТВІ

Залежно від приналежності до тієї чи іншої групи вирішуються питання працевлаштування й організації побуту інвалідів. Маломобільні інваліди (здатні пересуватися тільки за допомогою колясок чи на милицях) можуть працювати вдома чи з доставкою їх до місця роботи. Ця обставина зумовлює багато додаткових проблем: обладнання робочого місця вдома чи на підприємстві; доставка замовлень інваліду, що працює вдома, і готових виробів на склад чи споживачу; матеріально-сировинне і технічне постачання; ремонт, профілактика устаткування вдома; виділення транспорту для доставки інваліда на роботу і з роботи тощо.
Ще складніша ситуація — з нерухомими інвалідами, прикутими до постелі. Вони не можуть без сторонньої допомоги пересуватися, але здатні працювати розумово, аналізувати суспільно-політичні, економічні, екологічні й інші ситуації; писати статті, художні твори, створювати картини, займатися бухгалтерською діяльністю і т. ін.
Якщо такий інвалід живе в родині, багато проблем розв’я­зується відносно просто. А якщо він самотній?

 

Тут потрібні спеціальні працівники, які знаходили б таких інвалідів, виявляли їхню працездатність, допомагали одержувати замовлення, укладали договори, постачали необхідні матеріали й інструменти, організовували збут продукції тощо. Зрозуміло, що такий інвалід має труднощі й у повсякденному побуті, починаючи

з ранкового туалету і закінчуючи забезпеченням продуктами. В усіх цих випадках інвалідам допомагають

спеціальні соціальні працівники, які за догляд за ними одержують заробітну плату.

За сліпими, але мобільними інвалідами також закріплюються оплачувані державою

чи благодійними організаціями працівники.

 

Соціальна політика стосовно осіб з обмеженими можливостями здійснюється за двома напрямами:
1) з точки зору суспільних, глобальних проблем — зміни суспільної думки до проблеми інвалідності

і формування середовища життєдіяльності, створення системи соціального і раціональ­ного працевлаштування і т. ін.;
2) з точки зору окремого індивіда — створення необхідних умов для адаптації до нових

життєвих умов

з урахуванням індивідуальних особливостей.
 

У Рекомендаціях до реабілітаційних програм 44 сесії Парламент­ської Асамблеї Ради Європи від

5 травня 1992 р. зазначалося, що «інвалідність — це обмеження в можливостях, обумовлені фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими й іншими бар’єрами, що не дозволяють людині, яка має інвалідність, бути інтегрованим у суспільство і брати участь у житті сім’ї або суспільства на таких же підставах, як і інші члени суспільства. Суспільство зобов’язане адаптувати існуючі

в ньому стандарти до особливих потреб людей, що мають інвалідність, для того щоб вони могли жити незалежним життям».
Значні зусилля щодо зміни в суспільних відносинах стосовно інвалідності відіграє ООН, її спеціалізовані установи, інші організації міжнародного співтовариства. 
Скажімо, з 1983 р. 3 грудня вважається Міжнародним днем інвалідів. А до цього 1981 р. був оголошений ООН Міжнародним роком інвалідів. Період з 1983 до 1992 р. був проголошений Десятиліттям інвалідів.

Після завершення Десятиліття, 20 грудня 1992 року ООН розробила Стандартні правила по наданню інвалідам рівних можливостей, а 48 сесія Генеральної Асамблеї ООН, 14 грудня 1993 р. ухвалила їх.
Для забезпечення рівних можливостей для інвалідів здійснюється довгострокова стратегія для повної реалізації Всесвітньої програми дій у відношенні інвалідів. Головна мета цих заходів — створення суспільства для всіх до початку третього тисячоліття й об’єднання зусиль як розвинутих, так і країн,

що розвиваються, у напрямі мобілізації необхідних ресурсів країн світу для розв’язан­ня проблем громадян, які мають інвалідність.

З повагою,  керівництіво  ГО  "Кам'янка-Бузька районна асоціація інвалідів".

  • Facebook Social Icon
  • Twitter Social Icon
  • Instagram Social Icon

© 2019 kambuzkarai.wixsite.com/2018

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now